Служба розшуку ТЧХУ: життєві історії з відновлення родинних зв’язків

“Вистачило 4 дзвінки, щоб після 55 років знайти загубленого брата”, – згадує Ніна Добренька, відповідальна у Львівській ОО ТЧХУ за службу розшуку.

У червні 1992 р. указом Президента України була створена Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України. Головна мета – пошук родичів через війни, збройні конфлікти, стихійні лиха, торгівлю людьми. У Львівській області цей напрямок очолює Ніна Іванівна Добренька. Ми попросили її пригадати найбільш хвилюючу історію зі своєї практики розшуку.

Були два брати з Чернігівщини, – розповідає Ніна Іванівна, – котрі під час Другої світової війни втратили зв’язок між собою і, попри зусилля десятки років, не могли віднайтись.

Тим часом, один з них опинився у Флориді, там і пустив корені. Про свого брата не забував – надсилав запити у сільраду, але відповіді не отримував, мабуть, кидали ті звернення під скатертину і не завдавали собі клопоту.

І от цей брат зі Штатів, вже у віці, приїздить в Україну, у рідне село. Брата там немає, але хтось із місцевих повідомляє, що начебто брат тепер мешкає у Львові.

Тож поїхали до Львова. Не знаю, де вони і як тут шукали, але все намарно, так ні з чим і повернулися. Дорогою до Флориди ще заскочили до Польщі – відвідати родичів дружини і хтось порадив звернутись до Червоного Хреста – залишили там заяву і полетіли до США.

Заява перейшла у Національний комітет ТЧХУ у Києві, а звідти до мене, у Львів. З фактів – тільки прізвище, ім’я та по-батькові. Я розуміла, що для початку потрібно звернутись у телефонну станцію. Набираю і питаю дівчат, чи зареєстрований номер на такого-то чоловіка. Відповідають, що є 5 збігів і диктують мені номери. На четвертому дзвінку слухавку підняла жінка. Я запитую, чи живе тут чоловік з таким ім’ям. “Так,- відповідає,- то мій чоловік, але він зараз спить”. Я тоді обережно питаю, чи є у нього брат. «Ох,- відповідає. – Є, ми шукаємо стільки років, і чоловік такий хворий, боїться, що вже й не побачаться».

Це той момент, коли всередині все завмирає, але радіти рано, потрібно було пересвідчитись і задати ще кілька уточнюючих питань. Опісля сумнів вже не лишалось. Я швидко зв’язалась з Національним комітетом ТЧХУ, а вони негайно зателефонували до США.

Той брат ще навіть не встиг доїхати додому, як йому повідомили радісну звістку. Подружжя розвернулось і полетіло назад в Україну. Яка ж це була зустріч в аеропорту… Обійми, квіти, журналісти…

Обоє братів потім прийшли до мене в офіс у Львові. Це була така чуттєва зустріч, під час якої брат з Флориди сказав, що дуже злякався, коли почув, що його рідний брат в Україні хворіє. «Я все кинув і розвернувся. – Схвильовано згадує співрозмовник, – Це було би жахливо, бути так близько і через хворобу розминутись».

Сподіваємось, що ця життєва історія стане нагадування: шукати близьких -ніколи не пізно.

Детальніше про Службу розшуку ТЧЧХ читайте тут – https://redcross.org.ua/rfl/general-information/

Фото – прес-служби Львівської ОО ТЧХУ

За джерелом:

http://lviv-redcross.at.ua/blog/2020-06-19-19616

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *