Перший заступник Генерального директора НК ТЧХУ Владислав Шелоков дав інтерв’ю інтернет-порталу “Апостроф” (ВІДЕО)

100 РОКІВ ДІЯЛЬНОСТІ – НА БЛАГО ЛЮДЯМ У ПОТРЕБІ.

Перший заступник Генерального директора Національного комітету Товариства Червоного Хреста України розповів “Апострофу” про увесь спектр діяльності Товариства в Україні.

Інтерв’ю на відео записане у листопаді п.р. і дане на російській мові.

 

 

Наша редакція переклала його на українську мову і, за згодою автора, пропонує тепер цей переклад вашій увазі:

Владиславе, розкажіть, чим Червоний Хрест України відрізняється від Міжнародного Комітету Червоного Хреста? Хіба функціонал не один і той же?

– Товариство Червоного Хреста України існує вже близько 100 років. У квітні наступного 2018 року ми відзначатимемо сторіччя. Це століття діяльності на користь найбільш вразливих категорій населення України. Нас часто плутають з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, з Міжнародною Федерацією. Але ми є абсолютно незалежною організацією, яка входить в Міжнародну Федерацію Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, і тісно співпрацюємо з Міжнародним Комітетом як з партнерською організацією всередині одного руху.

Рух так і називається: Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Природно, наші пріоритети в роботі змінювалися з кожним десятиліттям. Тому що потреби у вразливих категорій населення різні. Якщо ми повернемося, наприклад, до 20-тих років, то Український Червоний Хрест організовував їдальні і допомагав боротися з голодом, який був у той час.

Також це стосувалося і 30-тих років. У період Другої світової війни Товариство Червоного Хреста України займалося підготовкою санітарних інструкторів і медичних сестер, які на полі бою витягали поранених солдатів. Після війни – це також період становлення і розвитку соціальної інфраструктури. Тобто це допомога тим інвалідам, які залишилися після Другої світової війни.

Як ви знаєте, в 1946-1947 роках теж був голод на території України і Червоний Хрест продовжував організовувати їдальні безкоштовного харчування для найнезахищеніших категорій громадян.

У 70-тих роках в пріоритеті був розвиток медико-соціальних кабінетів по всій країні. У 1961 році була заснована патронажна служба Товариства Червоного Хреста України.

У 80-тих роках після аварії на Чорнобильській АЕС ми активно брали участь в евакуації людей, допомагали державним структурам ліквідувати наслідки цієї жахливої ​​катастрофи. І цю роботу високо оцінили на міжнародній арені, тому що в 90-х роках проекти щодо соціальної підтримки постраждалих внаслідок аварії реалізовувалися в багатьох регіонах нашої країни. І коли трапилася трагедія в Японії на Фукусімі, Президента Товариства Червоного Хреста України запросили японські колеги для того, щоб він міг допомогти їм розробити методику, як краще впоратися з наслідками аварії на Фукусімі. Це означає, що наш практичний досвід реагування на таку страшну техногенну аварію дійсно був врахований на міжнародній арені. І це в тому числі сприяло зміцненню авторитету.

У новітній історії Товариство Червоного Хреста України намагається максимально сконцентрувати свою діяльність в районі збройного конфлікту, а також адресної допомоги вразливим категоріям населення. До людей з низьким матеріальним доходом, багатодітних сімей, традиційно вразливих верств населення, додалися ще й внутрішньо переміщені особи. Найбільшу їх кількість, крім Донецької та Луганської, прихистили Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Київська області та м. Київ.

– А можна докладніше про проекти, пов’язані з Донеччиною? Ви допомагаєте тільки тим людям, котрі живуть на території, підконтрольній Україні?

– Товариство Червоного Хреста України свою діяльність реалізовує на території, яка підконтрольна уряду України. У нас є абсолютно різний спектр активності, який полягає як в допомозі продуктовими. фармацевтичними ваучерами для людей, котрі мають низький дохід і є уразливими. А також психосоціальна підтримка для дітей та їх батьків, і демобілізованих солдатів, котрі постраждали на фронті.

Окремий компонент – це напрямок підтримки домогосподарств (Livelihoods). Тобто ми підтримуємо ті перспективні домогосподарства, господарі яких пишуть бізнес-плани і отримують від нас фінансування на реалізацію своєї ідеї.

Також ми допомагаємо місцевій владі відбудовувати соціальну інфраструктуру. Буквально минулого тижня відкрилося дитяче відділення психіатричної лікарні в м. Слов’янську. Ми безпосередньо брали участь в її облаштуванні, ремонті, тому що вона дійсно дуже сильно постраждала внаслідок військових дій, які там проходили.

– А скільки там приблизно дітей можуть лікуватися?

– На денному стаціонарі більше 60 осіб. Але дуже важливо відзначити те, що всі наші соціальні проекти ми реалізовуємо спільно з партнерами. І в основному це партнери по нашому Руху. Тобто, це партнерські національні товариства. Це – Червоний Хрест Німеччини, Люксембургу, Франції, Данії, Фінляндії і так далі. Тому що Україна зараз є пріоритетною країною для розвитку соціальних і благодійних проектів серед інших національних товариств Міжнародної Федерації Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Деякі працюють безпосередньо з нами, деякі працюють через Міжнародну Федерацію Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Але всі ці проекти мають лише одну мету – допомогти найбільш уразливим категоріям населення, тому що, на жаль, з року у рік кількість бенефіціарів і людей, котрим потрібна допомога, не зменшується.

Ми змушені шукати зараз нові методи в роботі. Наприклад, ми все більше приділяємо увагу підготовці до реалізації проекту. Це так зване вивчення потреб. Уявімо категорію внутрішньо переміщених осіб. Здається, що потреби у всіх однакові. Але коли ми дивимося в глибину, коли ми їдемо безпосередньо на місця їх тимчасового або вже постійного проживання, ми розуміємо, що потреби кожної сім’ї різні.

– А на прикладі можете докладніше розповісти?

– Хтось потребує ремонту житла, інший потребує щомісячної матеріальної допомоги на закупівлю продуктів харчування і фармацевтичних ваучерів, ще інший потребує того, щоб дати старт якимось ідеям і стати незалежними від підтримок з боку інших організацій. Тобто вони хочуть відкрити свій бізнес.

У місцях компактного проживання ВПО – це проведення певних психосоціальних заходів і надання психосоціальної підтримки. Це майстер-класи, спілкування, бесіди. У нас велика увага приділяється соціальній згуртованості (social cohesion). Це проект, який ми імплементуємо в областях, які прихистили велику кількість внутрішньо переміщених осіб для того, щоб вони могли інтегруватися в місцеві громади, щоб ставати повноцінними учасниками внутрішніх процесів.

– Туди входить і навчання, наскільки я розумію, української мови. Що ще?

– Туди входить різний спектр заходів. Наприклад, це спілкування, дискусійні клуби, презентаційні заходи, все що об’єднує. Ось навіть в Києві, коли ми відкрили кімнату психосоціальної допомоги за підтримки Уряду Японії та Японського Червоного Хреста, приходили демобілізовані солдати, і вони разом з внутрішньо переміщеними особами і з місцевими жителями, мешканцями сусідніх будинків, просто робили якісь невеликі творчі вироби, які відносяться до розряду рукоділля або, як кажуть в Європі, hand made.

Це настільки згуртувало їх, настільки зробило їх більш відкритими по відношенню один до одного, що виявилося, що при мінімальних витратах ми отримуємо колосальний соціальний ефект. І взагалі психосоціальна підтримка як напрямок, була, на наш погляд, дуже довго недооцінена. Зараз, коли ми всі більш розвиваємо цей напрямок в рамках діяльності Українського Червоного Хреста, розвиток напрямку психосоціальної підтримки стає для нас одним із пріоритетних завдань. І ми хочемо зробити так, щоб спектр бенефіціарів цієї допомоги збільшувався. Щоб це були не тільки демобілізовані і поранені солдати, котрі вже зараз проходять реабілітацію в лікувальних установах, не тільки ВПО, а щоб це були абсолютно всі вразливі категорії населення.

– Ця тема дуже цікава. Ми до цього питання ще повернемося. У мене є ще уточнення щодо партнерства. Як це все відбувається? Наприклад, Червоний Хрест Німеччини або Фінляндії самі ініціюють свою допомогу, чи ви постійно спілкуєтеся між собою і самі говорите про потреби, які у вас на даний час є?

– У сучасному світі комунікації – це вирішальний фактор в тому, щоб налагодити конструктивну співпрацю. Ми працюємо з нашими партнерами по всьому світу, і завжди показуємо ті потреби, які існують серед населення України, яке постраждало, і яке є вразливим за своїми категоріями.

Також ми регулярно проводимо оцінку цих потреб. Для цього ми залучаємо фахівців і Міжнародної Федерації, та інших національних товариств, які виїжджають і безпосередньо «в полі» вивчають потреби кожної категорії бенефіціарів. Потім ми розробляємо проект, описуємо його, складаємо бюджет спільно з нашими колегами. І коли ми отримуємо цільове фінансування на його реалізацію з боку наших партнерів, починаємо імплементацію. Навіть імплементація проекту проходить в тісній співпраці з представниками донора й інших наших партнерів, таких як Міжнародна Федерація і Міжнародний Комітет Червоного Хреста.

В Україні реалізовується пілотний проект SMCC, що означає «Посилення координації та співпраці між компонентами Руху», тобто між Українським Червоним Хрестом, Міжнародним Комітетом, Міжнародною Федерацією і партнерськими національними товариствами. Це дає дуже цікаві результати в плані нашого реагування на потреби в інших регіонах нашої країни.

Ось наприклад, ми отримуємо позитивну практику реалізації проекту, припустимо, який адресований соціально незахищеним категоріям однієї області. Потім ми цей шаблон можемо перенести на іншу область, вивчивши потреби в кількості бенефіціарів та кількості необхідної допомоги. Коли ми реалізовуємо проект, то всі стадії його імплементації узгоджуються в процесі застосування з донором і з нашими колегами – партнерами.

І коли ми завершуємо реалізацію проекту, то проводимо обов’язково його моніторинг, що дає нам чітку картину: наскільки ми були ефективні, наскільки задовольнили потреби вразливих категорій, де ми спрацювали не так, і що потрібно поліпшити для подальшої реалізації.

Великі проекти, масштабні за розмірами, з серйозними фінансовими вливаннями проходять міжнародний аудит за підсумками їх виконання. Це для нас є обов’язковою умовою, тому що ми хочемо показувати, що гроші витрачаємо за призначенням, і що є абсолютно прозорими в реалізації наших благодійних та соціальних проектів.

Це потрібно не тільки для громадськості, не лише для журналістів, а перш за все для донорів. Тому що довіра донора сьогодні є визначальною в системності реалізації благодійних соціальних програм.

– Владиславе, розкажіть більш докладно про фінансування: скільки від держави надходить і, наскільки я розумію, в кінці року буде вирішуватися бюджет на наступний рік, і, в цілому, скільки за рік можна залучити партнерських коштів, як вони розподіляються?

– По-перше, я хотів би сказати, що у нас істотно знизилося фінансування з державного бюджету в цьому році. Скажімо так, зменшення фінансування діяльності Товариства Червоного Хреста України з державного бюджету почалося в жовтні минулого року. Це було пов’язано з тим, що, мабуть, за оцінкою уряду, патронажна служба працювала недостатньо ефективно, і потрібно було скорочувати її фінансування з державного бюджету. Але тим не менше, проект «Патронажна служба» діє, і ми пишаємося ним.

– А наскільки вони зменшили фінансування?

– Приблизно: в минулий період фінансування було в районі 74 мільйонів гривень, а зараз фінансування – нуль. Це що стосується патронажної служби.

– Це не зменшення, а припинення фінансування.

– Так. Зараз ми отримуємо бюджетні кошти тільки для оплати щорічного внеску в Міжнародну Федерацію Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і на підтримку Служби розшуку. Це те зобов’язання, яке взяла на себе держава Україна. До речі, Український Червоний Хрест – це єдина громадська організація, яка має окремий Закон України «Про Товариство Червоного Хреста України», і є ще один Закон України «Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця». І також ми захищені Указом Президента України про те, що Товариство Червоного Хреста України є єдиним національним товариством Червоного Хреста на території держави Україна.

Держава зараз фінансує тільки наш щорічний членський внесок в Міжнародну Федерацію і підтримку Служби розшуку. Служба розшуку – це структурний підрозділ Товариства Червоного Хреста України, який займається відновленням сімейних зв’язків між людьми, які втратили зв’язок один з одним внаслідок збройних конфліктів, трудової міграції і так далі.

Це важлива служба, яка виконала титанічну роботу після Другої світової війни, коли знаходили не тільки родичів, яких роз’єднала війна і військові дії, знаходили родичів не тільки на території пострадянських країн, а й на території Європейських країн, навіть країн інших континентів. І що найважливіше для багатьох людей, чиї родичі загинули внаслідок війни, вони змогли знайти їх могили. І навіть зараз до нас приходять запити, і ми видаємо довідки, що могила вашого родича знаходиться в такому-то місті, в такій-то країні для того, щоб люди знали правду.

– Тобто, тільки на це зараз держава виділяє гроші.

– Абсолютно так.

– А ви зверталися до них за роз’ясненнями, чому припинилося фінансування і чи планують вони його відновити в 2018 році?

– Неодноразово зверталися. Більш того, в бюджеті на цей рік було виділено на підтримку Червоного Хреста 116 мільйонів гривень, з яких по факту ми плануємо отримати до кінця року 940 тисяч гривень. Тому що патронажна служба, як я вже говорив, фінансуватися не буде, тому що це, швидше за все, принципова позиція розпорядника бюджетних коштів. Але ми поважаємо цю думку. Якщо вони так вважають, вони мають право вирішувати, кому перераховувати гроші, а кому не перераховувати. Але є одне «але», яке стосується потреб.

В принципі, Український Червоний Хрест ніяк не постраждав від того, що бюджетне фінансування патронажної служби припинилося. Всі страждання і увесь вплив відсутності цього фінансування перейшло на тих бенефіціарів, котрі отримували допомогу. На жаль, це близько 34 тисяч осіб, котрі не могли виходити зі свого будинку, до яких приходила патронажна медична сестра Червоного Хреста, допомагала готувати їжу, виконувала медичні маніпуляції – виключно за призначенням лікаря, – яка підтримувала навіть добрим словом людину і надавала їй психосоціальну підтримку.

– Яка сума бюджету Червоного Хреста України була в цьому році?

– В цьому році важко сказати, тому що поки що ще тільки листопад. Але якщо ми говоримо в порівнянні з минулим роком, то це близько 270 мільйонів гривень.

– Час від часу виникають в ЗМІ звинувачення Червоного Хреста в корупції. То говорять про те, що речі з гуманітарної допомоги продають, то за навчання першої допомоги беруть гроші, а не повинні брати. Чи були дійсно якісь корупційні скандали, які вдалося виявити на рівні, можливо, волонтерів, можливо, на рівні фінансового директора? І як в принципі моніториться ситуація з корупцією всередині фонду?

– Ми – не фонд, ми гуманітарна організація. По-перше, дійсно будь-які репутаційні скандали призводять до того, що ми потрапляємо під лупу суспільства. Всі дивляться, намагаються знайти все, що тільки можна в нашій діяльності.

Я можу констатувати те, що ми пройшли міжнародний аудит за 2014-2015 роки. І міжнародна аудиторська компанія не виявила жодних серйозних порушень, в тому числі тих, про які ви нагадали.

Слід окремо зазначити, що у нас досить велика організація. У нас 592 районні та міські організації по всій країні. Ми присутні в кожному районному центрі, ми маємо доступ до реалізації гуманітарних проектів і програм навіть в самому найменшому селі, куди ніхто ніколи не приїжджає.

У нас є потенціал. На жаль, проконтролювати всіх співробітників і волонтерів неможливо. Але те, як нас звинувачували, що це мало масовий характер, що корупція в Червоному Хресті досягла якогось неймовірного масштабу, це, об’єктивно, вигадка.

Але ми боремося з порушеннями, тому що вони дійсно трапляються, особливо під час дистрибуції допомоги. І ми, природно, реагуємо. Люди, які це допускають, звільняються негайно. Так було, так є, і так буде далі.

Принаймні, я можу говорити за рік, відколи обіймаю цю посаду. Будь-які порушення, навіть які не пов’язані, як ви сказали, з якимись зловживаннями, а будь-які порушення, які навіть стосуються неправильного спілкування з бенефіціарами, вони моментально караються.

Тому що як тільки людина одягає жакет, футболку або куртку Червоного Хреста, вона уже не в праві спілкуватися з оточуючими неналежним чином. Людина повинна розуміти, що несе відповідальність не тільки за себе, як за співробітника, а перш за все за організацію, якій вже фактично 100 років. А всьому Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця вже близько 160 років. Тобто, це організація світового руху з серйозним ім’ям. І ніхто, – не має значення, де, хоч у найменшому населеному пункті України, – не має права ставити під сумнів авторитет Червоного Хреста, який працює на користь людей ось уже майже століття.

– Вони проходять якесь попереднє навчання?

– Так. З наступного року кожен співробітник Червоного Хреста буде проходити щорічну оцінку за своєю діяльністю. Ця оцінка буде складатися не тільки за рівнем його знань або результатів його індивідуальної роботи, тобто, відсутності якихось скарг, а й, якщо ми говоримо про проектних співробітників, які імплементують проекти в населених пунктах, то ми будемо ще питати у бенефіціарів, наскільки вони задоволені тим, як з ними працювали представники Червоного Хреста.

У нас зараз запускається анкета волонтера. Волонтери, особливо це стосується східних областей, дуже активно задіяні в дистрибуції допомоги, а також особливо це стосується банків одягу. Волонтери там видають одяг, тобто, спілкуються з людьми практично кілька разів на тиждень.

У нас там багато системних волонтерів: по всій країні близько 2000 осіб. Можна сказати, що це системні люди, котрі постійно задіяні. Якщо ми говоримо про таких системних волонтерів, котрі кілька разів на місяць залучаються до діяльності Червоного Хреста, то це близько 6000 осіб. Несистемних волонтерів, які так, чи інакше стикаються з нами – 12000 осіб. Це досить серйозні цифри.

Ми зараз настільки розвиваємо наш волонтерський менеджмент, що хочемо не тільки дати волонтеру можливість розвиватися всередині організації, а й відповідати за свої дії за її межами. Тому якщо він займається спілкуванням з бенефіціарами, якщо він виїжджає в формі Червоного Хреста кудись для поширення допомоги, то він зобов’язаний поводитися належним чином. І ми потім запитаємо у бенефіціарів, які з ним працювали, наскільки він був з ними тактовний, наскільки поводився належним чином.

Для нас це дуже важливо, тому що ми хочемо, щоб Товариство Червоного Хреста України ні в якому разі не асоціювалося з тими людьми, котрі говорять грубощі, не так себе ведуть, і котрі формують негативний резонанс в суспільстві.

– Розкажіть про програми Червоного Хреста, які націлені на допомогу військовим, і не тільки. Можливо для допомоги дітям, котрі зараз проживають на території України. Це можуть бути і біженці. Загалом все про психологічну допомогу.

– Ми це називаємо психосоціальною підтримкою. У нас досить широкий спектр проектів в рамках цього напрямку.

ТЧХУ створювало центри підтримки сім’ї, спільно з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ). Ми спільно з урядом Японії відкривали безпечні зони простору. Спільно з Данським Червоним Хрестом реалізовуємо проект шодо соціального згуртування в громадах. У нас є категорії бенефіціарів абсолютно різних: це і діти, і дорослі, і демобілізовані солдати.

Взагалі, медичним установам Збройних сил України за трохи більше, ніж 3 роки, ми надали допомогу на 90 мільйонів гривень – в основному, військовим госпіталям. Передавали туди і медичне обладнання, закуповували різні товарно-матеріальні цінності для того, щоб зміцнювати їх потенціал і можливість надавати допомогу пораненим.

Що стосується географії реалізації проектів, то звичайно, як я вже говорив, після оцінки потреб, ми визначаємо пілотні регіони, і що стосується психосоціальної підтримки для внутрішньо переміщених осіб, то природно, що найбільш активно їх запроваджували там, де у цьому найбільша потреба. Я вже ці області називав.

У подальших планах таке: ми хочемо психосоціальну підтримку вивести в один з пріоритетних напрямків нашої діяльності. Зараз у нас є мережа медико – соціальних центрів по всій країні. Ми хочемо їх перетворити в центри Червоного Хреста, які будуть надавати медико-соціальну допомогу і психосоціальну підтримку.

Будуть різні активності: різні творчі майстер – класи, які згуртовують людей і розвиватимуть інтелект дітей, а також бесіди з професійними психологами – волонтерами, які будуть надавати психосоціальну допомогу для тих людей, котрі цього потребують.

Психосоціальна підтримка повинна стати тим напрямом, який дозволить охоплювати якомога більший спектр бенефіціарів. Якщо ми говоримо про демобілізованих солдатів, котрі повинні повернутися до мирного життя, то ці проекти є актуальними практично по всій країні. Тому що, як ви знаєте, солдати після демобілізації повертаються до себе додому… А це абсолютно різні регіони.

– Як ви вважаєте, хто повинен відповідати за те, що після мобілізації за останніх 3 роки стільки суїцидів серед військових? Чи достатньо зробила держава, щоб цього не сталося?

– Товариство Червоного Хреста України не дає оцінку державі і діяльності держави. Ми даємо оцінку своїй роботі. Звичайно, ми запитуємо себе постійно, чи достатньо зробили в кожному з напрямків нашої активної діяльності.

Якщо говорити про психосоціальну підтримку, цей напрямок для нас почав відкриватися в 2015 році. У 2016 році він пройшов період становлення і розвитку. У 2017 році ми це становлення зміцнили пріоритетністю розвитку. І зараз наші міжнародні партнери вивчають кейси наших психосоціальних проектів для того, щоб їх імплементувати у себе.

Що стосується необхідності цих проектів – вона очевидна, ви самі згадали про велику кількість суїцидів. І це означає, що для нас це є ключовим завданням – розвивати стійкість цих проектів не тільки в регіонах, які зараз розвинені в цьому напрямку, які прийняли найбільшу кількість внутрішньо переміщених осіб, а й також у тих регіонах, куди повертаються демобілізовані солдати додому. Тобто це практично всі регіони.

Як ми це будемо робити? Через реорганізацію медико-соціальних центрів та побудови пріоритетності в їх роботі (психосоціальна підтримка). Звичайно, це дасть поштовх і розвиток волонтерському напрямку. Тому що об’єктивно неможливо утримати таку маштабну структуру, і добитися того, щоб всі отримували заробітну плату. Це буде колосальний бюджет, тим більше ми представляємо, яка буде мінімальна заробітна плата в наступному році, і зрозуміло, що це суттєво вдарить по бюджету Товариства.

 

 

Нам потрібно зараз якомога більше залучати волонтерів для того, щоб вони могли у вільний від роботи та навчання час якісно допомагати тим людям, котрі цієї підтримки потребують.

Ви, до речі, згадали про першу допомогу. Я не відповів на питання з приводу платних курсів. Ви знаєте, нам дуже часто задавали питання: «Чому у вас курси безкоштовні? Вони що, такої низької якості?». Ми пояснювали, що цього немає, що ми єдині, хто може тренувати з першої допомоги, відповідно до міжнародних стандартів, які затверджені міжнародним референс-центром, штаб-квартира якого знаходиться в Парижі. Це один із стандартів для 191 країни світу.

Ми видаємо сертифікат, який діє в 191 країні світу. І ні в одному національному Товаристві немає стільки безкоштовних курсів з першої допомоги.

Наприклад, якщо ви хочете в США в Американському Червоному Хресті пройти курси з першої допомоги, ви заплатите приблизно 100 доларів. Якщо ви хочете в Британії пройти, ви заплатите 59 фунтів. Якщо ви хочете їх пройти в Європі, ви заплатите різну суму: від 30 євро і вище.

Кожен тренінг з першої допомоги має певні витрати, тому що ми закуповуємо дуже дорогі манекени. Вони потребують відповідного обслуговування.

Ось, наприклад, коли легені вставляються (імітація легень), то вони змінюються щодня у певний період дня. Навіть ті ж вологі серветки, щоб протерти рот манекена, теж коштують грошей. І ми не можемо постійно підтримувати цей проект. Тобто, курси не можуть бути безкоштовні абсолютно для всіх завжди, тому що ми маємо прямі витрати на їх проведення.

Відповідно, ми вирішили вийти з цієї ситуації. Ми відкрили тренінговий центр з першої допомоги, і для тих людей, котрі в змозі заплатити, котрі добре заробляють, але хочуть пройти курси першої допомоги, вони абсолютно прозоро, відповідно до затверджених тарифів, оплачують цей тренінг і отримують бажані знання і навики.

Для бенефіціарів, людей, котрі живуть біля лінії зіткнення на Донеччині, для малозабезпечених, ці курси були, є і залишаться безкоштовними.

Але ми повинні якось забезпечувати операційну діяльність з навчання ось цих людей, які не можуть платити, за рахунок тих людей, які можуть платити. Ми запустили тренінговий центр з першої допомоги фактично з 1 вересня в 5 пілотних областях, в тому числі і в місті Києві, і зараз близько 65% тренінгів ми проводимо безкоштовно, і тільки 35% – платно.

Ми нарешті вивели «Школу першої допомоги» на самоокупність. Для нас це дуже важливо. Будь-яка організація, особливо та, яка займається соціальними проектами, повинна розуміти, звідки їм брати гроші, звідки черпати фінансову стійкість в реалізації своїх проектів і програм.

І тепер «Школа першої допомоги», працює згідно прозорих тарифів, прозорої системи оплати, кожна копійка буде врахована. Немає такого, що в Харкові тренінг коштує 200 гривень, в Житомирі – 100 гривень, а в Києві – 500 гривень. Такого немає. У нас – єдині тарифи: це 300 гривень за 6-годинний тренінг з першої допомоги, і 400 гривень за 12-годинний тренінг. І це затверджена ціна.

До нас звертаються різні компанії, серйозні організації, які готові платити за навчання,  і ми з гордістю говоримо про те, що, приймаючи цей платіж, ми також можемо навчити за ці гроші і людей, котрі не можуть платити.

Для людей, котрі живуть біля лінії зіткнення, ці знання є життєво важливими. Тому що ніколи не знаєш, що звідки може прилетіти, і які наслідки для тебе або твого сусіда це може мати. І тому допомога цим людям, навчання їх першої допомоги для того, щоб вони могли врятувати своє життя і своїх близьких, для нас є критично важливим. І ми це робимо. І будемо продовжувати робити в наступному році і весь час, доки там буде гаряча зона конфлікту.

– Безумовно, це дуже важливо. Як ви проводите перевірку, кому безкоштовно, а кому платно: за документами, за якоюсь фінансовою звітністю?

– Для школярів – це, природно, безкоштовно, тут навіть перевіряти не потрібно. Якщо ми говоримо, наприклад, про те, що в якомусь населеному пункті є люди, котрі малозабезпечені, котрі можуть підтвердити факт того, що вони такими є насправді, то кожен з них пройде ці курси безкоштовно.

Якщо ми говоримо про те, що слухач приїжджає на заняття на дуже дорогому автомобілі … Як правило, ці люди готові платити. Вони навіть не питають, чому це не безкоштовно. Але для таких людей, ми виставляємо абсолютно прозорий рахунок, вони йдуть його оплачувати в банк і гроші йдуть на розрахунковий рахунок ТЧХУ.

Тобто ми зараз максимально мінімізуємо наші взаємини з готівкою. Людей, котрі жертвують нам кошти  в скарбничку, ми інформуємо про те, що зараз є можливість пожертвувати нам їх в режимі он-лайн, і тоді абсолютно прозоро ці гроші підуть на розрахунковий рахунок, і ви побачите, куди ці пожертви будуть витрачені під час нашого звітного періоду.

Звітний період у нас – це кінець грудня – січень. Ми готуємо у цей час наші фінансові звіти, і вони всі будуть публічно вивішені на сайті, як це було в минулому році.

І окремо хочу сказати про те, що ми працюємо, виконуючи рекомендації міжнародного аудиту, який ми пройшли. Ми зараз впроваджуємо єдину електронну систему бухгалтерського обліку. Для нас це дуже амбітний проект, тому що він стосується абсолютно всіх регіонів.

За підсумками реалізації цього проекту ми зможемо в будь – яку секунду часу будь-якій людині дати інформацію з приводу того, куди і скільки грошей пішло, хто їх витратив, звідки вони прийшли, хто ці кошти пожертвував або хто ці гроші нам прередав, як донор того, чи іншого проекту.

Тобто Товариство Червоного Хреста України змінюється в своїй фінансовій системі: ми впроваджуємо електронні компоненти, які дозволять нам отримувати інформацію оперативно в повному обсязі і звітувати перед будь-якими аудиторами, як державними, так і просто перед громадськістю.

– Ще цікаво в цьому ключі поговорити про оподаткування в Україні благодійності. Розкажіть, які є податки і чим наша податкова система в благодійності відрізняється, наприклад, від європейських країн, і чи відрізняється?

– Мені складно говорити про податкові пільги, тому що я не фінансист. Але якщо ми говоримо про ті податкові пільги, які існують в інших країнах світу, то, звичайно, там благодійники, люди, які перераховують гроші на рахунок благодійних організацій, по-перше, в рамках цих сум звільняються від оподаткування, і, по-друге , мають інші додаткові податкові пільги.

Я можу сказати про Товариство Червоного Хреста України. Ми є неприбутковою організацією, ми внесені у відповідний реєстр у Мінюсті, і не є платниками ПДВ. Але як це впливає на нас? Для нас ціни, наприклад, в закупівлях, не нижчі, тому якщо ми закуповуємо у платника ПДВ якийсаь товар, то ми все одно платимо в бюджет ПДВ.

Якщо ми говоримо про якісь пільги оподаткування в рамках оплати праці, то, на жаль, цього досі не існує, тому що ми платимо такі ж податки, які сплачує будь – яке підприємство на території України: і СВ, і податок 1,5 % військового збору, й інші усі обов’язкові відрахування від заробітних плат.

Якщо ми говоримо про так звані реімбурсації, тобто, компенсації волонтерам коштів, які вони витрачають для проведення волонтерської діяльності, то я хочу сказати, що ми їм повертаємо ці кошти за договорами цивільно – правового характеру, і ми також платимо ці податки.

Розумієте, ми знаходимося в такій цікавій ситуації, коли відповідно до закону «Про волонтерську діяльність» ми повинні і можемо компенсувати волонтерам їх витрати без оподаткування, та Податковий Кодекс говорить, що, на жаль, ми повинні оплачувати навіть їх прибуток, це вони, мовляв, нібито заробляють у нас гроші.

Але вони ж не заробляють у нас гроші. Ми їм просто компенсуємо їх же витрати. Тому ми знаходимося все одно в цікавому положенні.

Звичайно, якби було прийнято Верховною Радою рішення з приводу того, що реімбурсація волонтерам їх витрат на «Провадження волонтерської діяльності» звільнялася б від податків, то нам би це як мінімум додало близько 35% нашого бюджету на підтримку волонтерської активності.

До речі, не у всіх є можливість з волонтерами підписувати договори. А ось у нас абсолютно з усіма волонтерами підписані договори про «Провадження волонтерської діяльності».

Тобто у нас є всі механізми для того, щоб правильно з ними будувати взаємини, але в даному випадку по реінбурсації ми все одно платимо податок.

Перевагою волонтерів Товариства Червоного Хреста України є те, що всі наші волонтери є застрахованими. Тобто, ми дійсно плекаємо і опікаємо всіх волонтерів, закликаємо ініціативних людей приєднуватися до нас, ставати учасниками Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і допомагати людям, котрі дійсно цієї допомоги потребують. А ми зі свого боку готові створити їм максимально безпечні умови роботи, і забезпечити покриття їх витрат, які вони безпосередньо роблять.

І я хотів би також висвітлити таку, на мій погляд, важливу тему, як волонтерський менеджмент, тому що у нас дуже багато спонтанних волонтерів.

– Спонтанних – це як?

– Спонтанний волонтер – це коли відбувається щось, і моментально з’являються добровольці, котрі готові допомогти. Але системних волонтерів у нас в країні мало. А системний волонтер – це та людина, котра постійно знаходиться в діяльності організації, котра постійно підтримує її активності, котра живе з організацією, проходить певні курси, тренінги, підвищення кваліфікації. Тобто відкриває для себе якомога більше напрямів діяльності всередині організації.

І ось ми собі поставили амбітну мету: почати будівництво якісного волонтерського менеджменту, системного волонтерства в Товаристві Червоного Хреста. І волонтери у нас зараз з кожним місяцем отримують все більше повноважень, все більше їх голос чути в місцевих організаціях. Волонтери стають повноцінними учасниками процесу всередині нашої організації.

Взагалі, Червоний Хрест починався з волонтерства. Коли зароджувався Рух, волонтери приходили на поле бою і допомагали пораненим солдатам, перев’язували їх, надавали першу допомогу. Це були волонтери.

Тому ми повинні створити волонтерський рух й у нас за цим взірцем. Але робити це системно, щоб у волонтера було якісне завантаження, щоб не перевантажувати його постійно якоюсь роботою, а щоб була матриця завантаження кожного волонтера, щоб він цієї діяльності присвячував не більш, ніж 40 годин на місяць. Тоді він гармонійно і розмірено буде розвиватися всередині ТЧХУ.

Ми повинні будувати систему мотивації. Це навчальні тренінги, конференції, бонуси для волонтерів, щоб вони були лояльні до організації, залишалися в ній якомога довше.

І кожного волонтера, з котрим ми співпрацюємо, котрий співпрацює з нами, ми вивчаємо і бачимо його, як активного члена Товариства, то згодом ми готові його працевлаштувати в ТЧХУ.

Зараз на нашому офіційному сайті досить багато вакансій. У нас потреба і в керівниках обласних організацій, і в керівниках районних організацій, але абсолютно всі керівники обласних організацій проходять відкритий конкурс на посаду, яку мають обійняти.

Тобто ми зараз робимо все для того, щоб заповнення кожної вакантної посади, і досить впливової посади (керівник обласної організації – досить серйозна посада), проходило на конкурсній основі, щоб ми вибирали кращих з кращих для того, щоб вони допомагали підсилювати нашу діяльність і розвивати наше Товариство.

Те ж саме стосується абсолютно всіх співробітників Національного комітету. Це посади – асистента або посади директора департаменту, абсолютно всі проходять прозорий конкурс.

І для того, щоб нас ніхто не звинувачував у непрозорому проведенні конкурсів, то на співбесіду залучаються представники і Міжнародного Комітету Червоного Хреста, і Міжнародної Федерації, які дають свої рекомендації.

І ми, як надійні партнери, завжди до цих рекомендацій прислухаємося. І тому у нас за останній рік прийшла дуже серйозна команда молодих людей, котрі привносять у нашу роботу досить багато цікавих ідей. І ви бачите, зараз ми абсолютно змінилися в комунікації. У нас дійсно створена цікава сторінка в Facebook, змінився офіційний сайт, ми дійсно намагаємося донести до кожного нашого користувача інформацію про те головне, що несе з собою Червоний Хрест в роботі з бенефіціарами.

Бенефіціар – це одержувач допомоги. І ми робимо все для того, щоб комунікація між громадськістю, нами і бенефіціарами зберігалася і служила джерелом для поліпшення імплементації наших проектів.

– Владиславе, ще повернемося до посттравматичної реабілітації. Розкажіть про кілька проектів за останній час, які ви почали запроваджувати, в тому числі нас цікавить використання собак.

– Так, до речі, ми завжди знаходимося в пошуку нових напрямків діяльності, які є перспективними в своєму розвитку. Крім класичних активностей ми також розвиваємо і перспективні напрямки.

Перспективні напрямки у нас відразу вималювалися в такому контексті, як робота з собаками. Але це не тільки каністерапія, це не тільки собака-терапевт, собака – психолог, це ще і пошуково – рятувальні роботи з собаками.

Якщо ми говоримо в контексті роботи з собаками, то наші волонтери зараз активно відвідують тренінги, працюють спільно з міжнародними партнерами, такими як GIZ, проходять тренінги з каністерапії там, де працюють собаки -терапевти з кінологом за приписом психолога з дітьми або з людьми , котрі потребують психосоціальної підтримки та реабілітації.

Нещодавно ми почали розвивати дуже цікавий напрямок. Це пошуково – рятувальні роботи із залученням собак і професійних кінологів, тому що, на жаль, із засобів масової інформації ви знаєте, іноді бувають ситуації, коли, наприклад, люди похилого віку пішли за грибами та загубилися. І навіть сотня людей не зможе так якісно провести пошуково-рятувальні роботи, як одна собака, правильно навчена, з професійним кінологом.

Наше стратегічне завдання на 2018 рік – побудувати мережу загонів швидкого реагування (ЗШР) по всій країні, які будуть готові в разі потреби бути залученими до пошуково – рятувальних робіт.

Причому це може бути при обваленні будинків. Ви знаєте, у нас в Києві, на жаль, відбулися два випадки цього літа, коли з незрозумілих причин (причини не встановлені, наскільки нам відомо) було обвалення будівлі на Голосіївському проспекті і на вулиці Бурмистенка.

І там, і там наші волонтери загону швидкого реагування брали участь у допомозі державній службі з надзвичайних ситуацій. Як ви знаєте, були серйозні обвалення на Голосіївському проспекті, там довгий час шукали постраждалих. Із залученням собак пошуки пройшли би, без сумніву, набагато швидше і успішніше.

Особливо успішніші пошуки людей йдуть, якщо це відкритий маштабний простір, такий як ліси, поля і так далі: там собаці легше знайти того, хто заблукав. Зараз у нас є близько 40 волонтерів і, відповідно, 40 собак, деякі з них є і собаками -терапевтами, і собаками для пошукових робіт. Деякі мають один профіль, але для нас пріоритет – розвивати цей напрям у всіх регіонах нашої країни.

Зазначу, це особливо актуально в гірській місцевості, тому що якраз сьогодні пішов досить серйозний сніг, і собаки, які шукають людей, засипаних в лавинах, це теж окремий напрямок, який в Україні взагалі не розвивається.

Звичайно, ми хочемо бути помічниками нашій державі в реагуванні на надзвичайні ситуації, і мати в своєму розпорядженні собак і волонтерів, і кінологів, котрі можуть якісно надавати допомогу, в тому числі і людям, які попропадали внаслідок сходження лавин.

На підтвердження своїх слів хочу сказати, що в жовтні ми передали новий джип нашому загону швидкого реагування, який має гірський профіль і базується в м. Львові, а зараз активно бере участь у відпрацюванні спільних заходів з місцевим ДСНС для того, щоб реагувати на можливі надзвичайні ситуації в зимовий період. Ви знаєте, там же і курортна територія. Скажімо так, там ризики для туристів чималі. Тож вчасно відреагувати на будь-яку надзвичайну ситуацію у горах, для нас є ключовим завданням.

– Як ви оціните рівень благодійності в Україні, наскільки в нього залучені громадяни?

– Це дуже непросте питання. У 2013-2014 роках у нас був бум благодійності. На жаль, благодійність може бути тоді в країні ефективною і масовою, коли вона повністю прозора і підзвітна. Коли кожен донор, незалежно від того, це велика компанія або просто ви, як заможна людина, хочете долучитися до благодійності, коли ви точно знаєте, що ваша гривня або ваш долар, або ваш євро спрямовані на благодійність, а не комусь в кишеню.

Я пам’ятаю дуже багато було сюжетів з приводу волонтерів і боксів для збору благодійних пожертв. Вони ходили і збирали пожертви, а потім з лінійкою діставали ці гроші. Ось це те, що вбиває благодійність, що вбиває віру в те, що кожна гривня йде за призначенням.

Тому для всіх абсолютно гравців ринку благодійності в нашій країні повинні бути чіткі правила щодо періодичної звітності та прозорості діяльності.

До речі, спільно з Українським Форумом Благодійників запустили спільну рекламну кампанію на цю тему; ми підтримали їх ідею, їх ініціативу з приводу того, щоб зупинити зловживання або шахрайство в сфері благодійності.

Ми приєдналися до цієї ініціативи, надали підтримку в поширенні соціальної реклами, розмістили певний матеріал у себе на сайті для того, щоб люди переймалися тим, як правильно виявити шахрая і як зробити все для того, щоб твоя гривня як відповідального громадянина, як людини-добротворця досягала бенефіціара, одержувача допомоги через певного оператора.

В даному випадку оператор – це благодійна або громадська організація, яка курирує те чи інше питання. Ми зі свого боку будемо робити все для того, щоб наша діяльність і діяльність наших місцевих організацій була максимально прозорою і підзвітною.

Якщо будь-яка людина, навіть не бенефіціар, а просто та, котра зіткнулася з нашою діяльністю, має якісь претензії, побоювання або сигнали, то ми будемо просити всіх писати на електронну пошту sоs@redcross.org.ua. Це наш Е-mail, куди будь-яка людина, анонімно навіть, може написати скаргу, і цю скаргу прочитає тільки керівництво Товариства Червоного Хреста України для того, щоб вжити відповідних заходів.

Ми зробили так тому, що над репутацією можна дуже довго працювати, але потім невмілі дії окремих осіб можуть привести до того, що ця репутація за секунду буде втрачена. Для нас репутація є дуже важливою, але ще більш важливим для нас є можливість допомагати людям, котрі реально потребують підтримки і допомоги.

Фото – інтернет-порталу “Апостроф”

За джерелом:

http://redcross.org.ua/2017/12/%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%87%D1%87%D1%8F-%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8C-%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BB/

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *