Патронажна служба Львівської ОО ТЧХ України – відроджується

Репортаж з дільниці медичної патронажної сестри Вікторії Дудяк, закріпленої за Личаківською РО м. Львова ТЧХУ

 

Як ми уже повідомляли, з 1 червня в усіх районних організаціях м. Львова на роботу прийняли по одній патронажній медичній сестрі. Цьому посприяв Баденський Червоний Хрест з Німеччини, з яким Львівська ОО ТЧХУ підтримує партнерські зв’язки ось уже понад 25 років. В число щасливців потрапила і Вікторія Дудяк, патронажна медична сестра Личаківської РО м. Львова ТЧХУ, котра після скорочення 1 січня просто була відновлена 1 червня на своїй попередній посаді.

 

 

 

Вона має на обслуговуванні 20 підопічних – лежачих хворих, або тих, що не можуть самостійно пересуватися. До кожного з них вимагається окремий підхід. Тут треба бути не лише медичною сестрою, але і порадницею, помічницею по господарству, а іноді – навіть членом родини.

 

 

Дев’ятий рік прикута до ліжка Людмила Іванівна Садовська, інвалід І – ої групи 1934 р.н. Червоний Хрест не тільки прикріпив до неї Вікторію Дудяк, але і забезпечив комплектом постелі, рушниками, іншими матеріалами.

 

 

Для своєї підопічної Вікторія принесла з дому ковдру і матрац, допомагає у прибиранні в квартирі, регулярно виносить накопичене сміття у контейнер, і разом зі всіма львів’янами бідкається, що його не вивозять з міста своєчасно. Зробивши відповідні ін’єкції, помірявши артеріальний тиск, давши відповідні мікстури і таблетки, Віта в кінці тижня бере додому речі підопічних і пере їх дома у власній пральній машині.

 

 

 

За таку опіку вдячна як сама Людмила Іванівна, так і її чоловік, інвалід ІІ групи , учасник Другої світової війни Микола Тарасович Бондар. Він на 4 роки  старший за дружину, старається забезпечити її належний догляд, та і про своє здоров’я мусить дбати.

 

 

Та зовсім погано, коли в старості залишаєшся сам на сам зі своїми віковими болями і тугою за рідними, яким невмолима доля забрала у кращий світ занадто швидко. До числа таких належить Софія Василівна Войцеховська, пенсіонер за віком, котра колись працювала на швейній фабриці для глухих у Львові і заробила там аж 1300 грн пенсії.

 

 

Виходячи з такої ситуації, Червоний Хрест подарував п. Софії телевізор, з якого вона тепер черпає всю повноту інформації про реформи в країні, навколишній світ і коротає час біля бесконечних серіалів.

 

 

Вікторія, як прихожанка римо-католицької Дієцезії у Львові, потурбувалася, щоб для п. Софії на благодійній кухні парохії готували гарячі обіди.

 

 

Для тих, хто не може прийти на обід самостійно, Вікторія приносить їх лежачим хворим додому.

 

 

Все це робить Вікторія не для самореклами, бо не зараховує себе до публічних людей, котрі завжди мусять подобатися виборцям, а тому, що має такий світогляд, в якому милосердя до ближнього займає домінуюче місце.

 

 

Заклали його їй батьки, а вдосконалила у монастирі у Польщі, де зі своєю сестрою – близнюком Ольгою, майже рік перебувала у послушницях. Але там, у монастирських стінах, зрозуміла: служити потребуючим можна й у  миру, не обов’язково у чернечих облечинах. А Червоний Хрест, як відомо, ідеально підходить для такого служіння.

 

 

Фото – автора

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО м. Львова ТЧХУ

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *