Львівська ОО ТЧХУ провела зустріч з колишніми в’язнями фашистських концтаборів і гетто 11 квітня

У Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів відбулася зустріч у МСЦ Львівської ОО ТЧХУ.

 

 

Учасники урочистостей зібралися у вітальні Медико-Соціального Центру пом’янути полеглих товаришів у нацистських катівнях та сталінських ГУЛАГах. Почали з молитви «Отче наш», яка не раз рятувала їх душі від зневіри у жорстокій дійсності Другої світової війни, де доля приготувала їм роль мучеників і в’язнів Третього Рейху.

 

 

З вітальним словом до присутніх звернулася директор цього закладу Ніна Добренька. Вона привітала їх, і повідомила, що в цьому році виповнюється 24 роки з дня заснування Медико-соціального центру ЛОО ТЧХУ німецькими добротворцями. Біля його витоків відтоді і донині стояли, і стоять творці Центру – Баденський Червоний Хрест і Львівська ОО ТЧХ України.

 

 

Фінансували нинішнє свято – Червоний Хрест Данії в особі координатора програми з ПСП у Львівській області Уляни Стельмах та Баденський Червоний Хрест, за що підопічні Червоного Хреста Львівщини дуже вдячні.

 

 

До слова, вранці Уляна Михайлівна разом з колишніми в’язнями фашистських таборів взяла участь у скорботному Молебені біля пам’ятного хреста, спорудженого на знак поваги і вшанування жертв концентраційного табору «Шталаг-328», в якому загинули у 1941-1944 рр. 140 тисяч військовополонених.

 

 

«Прємно, що до нас долучився Червоний Хрест. Ми принесли сюди запалені лампадки. Це наша скромна данина любові і шани до полеглих. – Поділилася з нами після закінчення скорботної молитви п. Ванда своїми думками. – Кількість жертв концтабору важко собі уявити: майже як невелике місто обласного значення. І це при тій недосконалій техніці і примітивному озброєнні. Про наш час і говорити нічого: ядерна війна триватиме дуже коротко, але не залишить після себе каменя на камені».

 

 

…Серед присутніх на зустрічі в МСЦ Червоного Хреста ми не побачили двох активістів клубу ветеранів: п. Ірину Шуль і п. Онуфрія Дудка. Нам пояснили, що обоє відлетіли сьогодні до Німеччини на запрошення меморіалу-музею Фльоссенбур, де у свій час п. Онуфрій відсидів у карцері не одну добу за свою веселу вдачу і гострий язик.

Пані Ірина – одна з колишніх ув’язнених у концтаборі «Равенсбрюк». Знайома львів’янам за документальним фільмом Тілля Майєра «Зима у Львові», та святковими репортажами у ЗМІ з нагоди її 100 – річчя, яке відзначали влітку минулого року. З цієї нагоди в оперному театрі їй було навіть вручено орден, яким нагородив її Президент України.

 

 

«Цей день, 11 квітня, для наших підопічних означає одночасно і радість життя, і великий душевний смуток, адже там, за колючим дротом, у печах краматоріїв, газових камерах, «медичних» катівнях – назавжди залишились їхні друзі, побратими, що так і не дочекались довгоочікуваної волі», – констатувала сумну історію своїх підопічних Ніна Іванівна.

 

 

Далі вона розповіла, що, починаючи, з 1996 року, сюди приходять люди похилого віку не тільки за медичною допомогою, а просто зустрітись і поспілкуватись зі своїми товаришами по концтабірній неволі, поспівати пісень і почитати вірші. Чимало з них до цих пір шукають свої родини. Ніна Іванівна роздала буклети Служби розшуку Червоного Хреста. Адже ще багато людей шукають один одного після Другої світової війни і національна служба розшуку ТЧХУ, зокрема і ЛОО ТЧХУ, завжди готові прийти їм на допомогу.

 

 

Поет, а в юні роки – в’язень Бухенвальду, Микола Петренко подарував МСЦ збірку своїх віршів з автографом, яка нещодавно вийшла у світ. Ніна Іванівна ознайомила з нею учасників зустрічі. Тут на почесному місці зберігають й інші книги: збірник спогадів малолітніх дітей, які невідомо чого потрапили за колючий дріт концтаборів, фотоальбом Тілля Майєра “Червоний Трикутник – важке життя” та інші.

 

 

Западають у душу спогади цих людей. Постійну «прописку» у МСЦ отримали колишні в’язні концтаборів «Бухенвальд» та «Освенцім»: Іван Рев’яцький, лікар за професією, Онуфрій Дудок, Стефанія Бзова-Дацько, Стефанія Вуйцик, Ірина Михайлишин, Павло Кривлюк, Софія Перетятко, Марія Філоненко, Єфросинія Чеберяка, Осипа-Юзефа Семенихин, Ярослава Гасюк, Ірина Б’єнько – Шуль, Богдана Тиндик, Микола Петренко.

 

 

Та яка зустріч без пісні. Ірина Коваль, привітавши подруг, запропонувала заспівати, як колись у молодості. І перша почала співати. До неї долучалися і долучалися голоси, спочатку тихі, несміливі, а потім все гучніші, мелодійніші…І ось линуть над Червоним Хрестом у далечінь слова українських народних пісень, які підтримували бранців колись на дусі за колючим дротом.

 

 

Швидко збіг час зустрічі. Ветерани перезнайомилися з молоддю. Організатори свята побажали колишнім в’язням міцного здоров’я, щастя, наснаги та добробуту. Всі розходилися у піднесеному настрої, і бажали один одному мати щастя зустрітися тут і на другий рік.

Фото – автора
Ірина Апостолюк,
голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *