Львівська ОО ТЧХУ налагоджує партнерство з КНП «Лікарня “Госпіс” м. Львова»



Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України відновлює зв’язки із Комунальним некомерційним підприємством «Лікарня “Госпіс” м. Львова».

На запитання, чому вирішили відновити втрачені партнерські зв’язки із КНП «Лікарня “Госпіс” м. Львова», Уляна Стельмах, голова Львівської ОО ТЧХУ відповіла: «Тому, що вважаю: цей медичний заклад на це заслуговує. Прийшов час підставити і наше плече його пацієнтам та медикам, котрі там працюють».

КНП «Лікарня “Госпіс” м. Львова» – перший медичний заклад в Україні, розрахований на стаціонар 30 ліжок. Його завдання, – створення оптимальної якості життя в умовах важкої, а часто і невиліковної хвороби людини.

За визначенням ВООЗу, паліативна допомога – це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх родин, які зіштовхнулися із проблемою смертельного захворювання.





“Якщо пацієнта не можна вилікувати, це не означає, що для нього не можна нічого зробити. Те, що здається дрібницею в житті здорової людини – для нашого пацієнта може мати великий зміст”, – пояснює Євген Йосипович Москвяк, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук.



Історична довідка

Створення «Госпісу» було закладено у програму «Українського милосердя і здоров’я» ще у 1989 році. Ним зацікавилась допомогова служба Мальтійського ордену, яка подарувала Львову частину лікарняного обладнання. Завдяки розумінню і сприянню міської адміністрації, був виділений будинок колишньої дитячої лікарні, у якому здійснили капітальний ремонт з метою створення максимально комфортних умов для важкої категорії хворих.

Були розроблені методичні основи діяльності нового медичного закладу, затверджено штатний розклад і фінансування. У березні 1997 року «Госпіс» у Львові був відкритий…

Створення моделі «Госпісу», як нової форми медико-соціального закладу паліативної медицини обумовлено потребою у вирішенні проблем надання медико-соціальної допомоги, догляду, психологічної реабілітації, а також психосоціальної підтримки родичів на період хвороби та втрати близької людини.





Ця лікарня не схожа на інші. Невеличкий будиночок у найзатишнішому районі Львова (вул. Котляревського – бічна вул. Генерала Чупринки) – відремонтований і доглянутий. Замість звичної лікарняної метушні – тиша. Пацієнти, які вже здебільшого прикуті до ліжка, лежать у своїх кімнатках. Тихенько поміж собою перемовляються працівники, жодного гамору – тиша і спокій.






«Наша лікарня створена, – розповідає головний лікар Євген Москвяк, – завдяки львівському професору-онкологу Борису Білинському, котрий був ініціатором заснування таких медичних закладів в Україні. Цю лікарню заснували як медичний заклад для тих людей, котрим медицина вже не в змозі повернути здоров’я. Коли настає термінальна стадія хвороби – виникають стійкі дистрофічні, деструктивні, вікові й інші патологічні зміни, які неможливо виправити чи повернути назад лікувальними засобами. Спочатку це були лише онкохворі, потім долучилися люди, котрі перенесли інсульти, пацієнти із хворобами дихальної та серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту, видільної та ендокринної систем, пацієнти із дистрофічними та деструктивними змінами центральної нервової системи (стареча деменція, хвороба Альцгеймера), люди, які страждають на хронічний больовий синдром».



Наші дні

Нині на кожне місце в «Госпісі» – черга. В останні роки, коли львів’яни масово почали їздити за кордон (а вдома залишалися хворі старенькі батьки), потреба в таких лікарнях постала особливо гостро. Люди навіть гніваються, що в «Госпісі» не можуть помістити маму чи бабусю, які залишаються у Львові важко хворі і потребують особливого догляду.





Очі у пацієнтів – сумні і смиренні. Утриматись від відчаю їм допомагає вервичка і молитва до Матері Божої. Як допікають сильні болі, тоді – вервичку в руки і біль стихає.





«Особливі вимоги у нас і до медперсоналу. Є такі лікарі, що й дня не витримують тут, – зазначає Євген Москвяк, – відразу кажуть, що не зможуть з таким контингентом пацієнтів працювати. А є люди, котрі працюють у нас від самого початку, і хворі для них стають майже рідними. Бо ж відкривають душі, діляться своїми болями й турботами. Медики прив’язуються до цих пацієнтів, як до своїх рідних і поспішають на роботу, бо знають, що тут вони дуже потрібні».

А був кілька років тому цікавий випадок: в один з літніх погожих днів до «Госпісу» навідалось двоє стареньких, віком далеко за 80. Прийшли, взявшись за руки, добрі і милі. Розповіли, що все життя кохали одне одного і тепер, коли розуміють, що когось одного може скувати хвороба чи раптово підкосити смерть, попросили зробити їм одночасно евтаназію (добровільну, узгоджену з лікарем, смерть невиліковно хворого за допомогою спеціальних знеболювальних засобів). Декілька годин медики розмовляли зі старенькими, пояснювали, що Бог дав життя, і лише Він його може забрати, і не треба просити пришвидшувати цей кінець. Зрештою переконали, і вони, знову взявшись за руки, пішли ….

Тож у тих людей, котрі приходять сюди працювати, відбувається докорінна переоцінка цінностей. Вони стають добрішими, милосерднішими… Приходить розуміння, що кожен даний Богом день – це щастя, і його треба прожити з добром, радістю і любов’ю…

…Першим кроком у відновленні партнерства між Львівською обласною організацією ТЧХУ та «Госпісом» стала передача 10 подушок, отриманих Червоним Хрестом від готелю «Джем».






«У майбутньому таких кроків буде чимало, адже нива милосердя – добре знайомий шлях для обох наших організацій», – запевнила Уляна Михайлівна.


Довідково:




Комунальне некомерційне підприємство «Лікарня “Госпіс” м. Львова» розташована за адресою:
79044, м. Львів, вул. Котляревського, 53

Щоб дізнатися детальніше про гострі потреби цього особливого медичного закладу, зверніться до адміністрації.
Контактні тел.: (032) 237 58 62;
(032) 237 35 96.

E-mail: hospis_uoz_lviv@ukr.net

Фото – ЛОО ТЧХУ та із сайту “Госпісу”

Прес-служба Львівської обласної організації ТЧХУ


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *