Всеукраїнський місячник Червоного Хреста у первинному осередку Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні

 

 

 

Одного разу, виступаючи перед колегами у Львові, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. Богомольця, головний позаштатний інфекціоніст Міністерства охорони здоров’я – Ольга Голубовська, сказала:

 

«Світ увійшов в епоху вірусних інфекцій, і на це слід зважати. Віруси долають міжвидовий бар’єр, вони стали набагато небезпечнішими. Широкомасштабне застосування антибіотикотерапії та запровадження програм вакцинації, ймовірно, призвели до зміни перебігу інфекційних хвороб. У багатьох випадках клінічні симптоми – мінімальні, процес розвивається роками, закінчується летально. І рівень смертності від них анітрохи не нижчий, ніж від середньовічних інфекцій. Вірусні гепатити — яскравий приклад такої прихованої, інфекційної патології, що повільно розвивається. Тому достовірної статистики ніхто не знає».

 

Тож коли у кабінеті головного лікаря Львівської  обласної інфекційної клінічної лікарні, Заслуженого лікаря України, головного позаштатного спеціаліста Департаменту ОЗ ЛОДА з інфекційних хвороб –  Сергія Мирославовича Федоренка я побачила Біблію і запалену свічку, то на гадку прийшли слова професора-інфекціоніста з Києва. Цікавлюсь, чи то не для боротьби із середньовічними бацилами?

 

Відповідь була несподіваною: «Біблія і запалена свічка – для екології душі». Скажу по правді, ледве втрималася, щоб не відкрити від подиву рота. Але тут же згадала, що вже кілька років підряд перед Різдвом Христовим Личаківська районна організація Товариства Червоного Хреста України разом зі скаутами з ОУС приносить у їхню капличку Віфлеємське світло миру з Єрусалиму. Та і при вході у лікарню нас привітно зустрічають плакати Матері Терези та Папи Павла ІІ, у капличці – іконостас, у коридорах і палатах медичного закладу – образи святих.

 

На сайті лікарні нещодавно побачила фоторепортаж з Молебну, який правився тут з нагоди Новорічних свят. І що приємно, у молитві головний лікар С.М.Федоренко та заступник головного лікаря з медсестринства, котра водночас є і головою первинного осередку ТЧХУ медичного закладу, Леся Зенонівна Лань, стоять поруч. Подумалось, що на роботі вони – поруч, у молитві  також – поруч.

 

Хвороби інфекційні – дуже підступні. Десь допустиш антисанітарію, купиш ранні овочі з нітратами, вип’єш погано профільтровану воду – дивись, і ти вже в реанімації

 

«Лікар зцілює тіло, а Бог – душу», – пояснили мені у відділі  інтенсивної терапії, яким завідує Віктор Павлович Токарев, а асестує – старша медична сестра відділення Ольга Ігорівна Барщак.

 

Цей крилатий вислів сотні разів був підтверджений самими хворими, які за прогнозами консиліумів найвищого рівня вже мали припинити боротьбу за життя, як ставалося чудо, і недужий повертався до здоров’я.

 

Ворог інфекції – чистота. І навіть пилинки ви не знайдете ніде у лікарні. Все довкола блищить. Підлога  і вікна – помиті, палати – продезінфіковані. І це зрозуміло, бацили – невидимі, а тому – всюдисущі.

 

А ще дендропарк. Дерева – одне в одне. Лавочки. Квітники. «Весняна аромотерапія», – пояснили мені Марія Мацько і Галина Воробець, дезінфектори інфекційної лікарні.

 

Це підтвердив Владислав Завойський, студент Львівської політехніки, котрий прийшов провідати у лікарню однокурсницю з друзями, зауваживши: «У дендропарку так чудово, – сказав він, – що відразу потрапляєш у його чари і насолоджуєшся життям».

 

Приваблює краса парку всіх, хто тут буває. Як ось цих студентів -п’ятикурсників, котрі щойно прослухали лекцію на кафедрі інфекційних хвороб ЛНМУ ім. Данила Галицького, і тепер милуються зеленими пагонами, які пробудила весна.

 

Осяяні обличчя зустрічних, котрих я зустріла під час свого репортажу повсюдно, переконували: ключі до екології душі у цій лікарні навчилися добирати.

 

 

Довідково:

 

За блискучими декораціями, дендропарком і квітами – наша буденна реальність і нестатки, про які важко говорити. Вони у воюючій країні – звична річ. Не будемо говорити про труднощі з медикаментами, апаратурою,  безладом у оплаті праці. Це – ситуативні нестатки. Вони були раніше, є тепер, і будемо вірити, що у майбутньому – упадуть до мінімуму.

Багато в чому міг би допомогти лікарні Червоний Хрест, як ось ліками проти малярії, які передали для ТЧХУ в кінці року колеги з Франції. Не буде зайвим додати у палати ще хоча б два-три функціональних ліжка. І багато чого ще треба сюди завезти та освоїти за сучасними технологіями.

 

В первинному осередку Товариства медичного закладу – 350 осіб. Вони поповнили скарбничку Всеукраїнського  Місячника Червоного Хреста на 3500 грн., які необхідні для підтримки підопічних ТЧХУ. Десь на підході інші акції – Великдень, найголовніша. Та про це – у наступних випусках.

 

 

Фото – автора

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО м.Львова ТЧХУ   

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *