Loading

Posts by editor

Червоний Хрест Львівщини продовжує навчати рятувальників надавати першу допомогу

 

У Чистий Четвер, 13 квітня група у складі 22 працівників ДПРЗ-1  ГУ ДСНС України  у Львівській області 30 – та  пожежно – рятувальна частина м. Львова продовжила навчання з першої допомоги.

Старший групи, підполковник служби цивільного захисту Ігор Романович Прокопик зібрав слухачів, зробив перекличку і представив їм нового викладача – Ірину Валько, тренера Червоного Хреста з першої допомоги.

Тема, яку довелося розглядати – це пошкодження дихальних шляхів, задуха, удушення і правила надання першої допомоги постраждалим при цих видах ураження.

З Львівської ОО ТЧХУ Ірина Миколаївна привезла манекен на повний ріст. Тож практикуватися було на чому.

Та слухачі все-таки вирішили  спробувати прийоми допомоги один на одному, поперемінно міняючись ролями то постраждалого, то рятівника.

І ось дійшли до крихітного манекена дитини. Що робити, як дитина щось проковтнула і воно застрягло в горлі?

Ніхто з присутніх не дав правильної відповіді. Тож довелося все показувати і розказувати.

Потім манекен дитини перейшов до слухачів. Вони ретельно практикувались у рятувальних операціях і викладач залишилася ними задоволена.

Слухачі задавали викладачеві чимало різних запитань. Особливо активним на занятті був рятувальник Дмитро Лобода.

Тренінг завершився демонстрацією прийомів допомоги постраждалим під час приступів епілепсії.

Серед слухачів побачила знайоме обличчя. Пригадала, що це випускник Львівського ліцею ім. Героїв Крут. Потім були роки навчання у Львівському університеті  безпеки життєдіяльності. Нині Андрій Трач уже впродовж року на службі у цій пожежно-рятувальній частині, підпорядкованій ДСНС у Львівській області.

Швидко злетіли ще три години напруженого навчання. Прощаючись із слухачами, тренер Ірина Валько запросила їх у МСЦ Львівської ОО ТЧХУ для урочистого вручення сертифікатів міжнародного зразка на право надавати потерпілим першу допомогу.

 

Фото – автора

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО м. Львова ТЧХУ

 

 

 

Залізнична РО м. Львова ТЧХУ привітала з наступаючими святами Великодня майже 100 знедолених, видавши їм продуктові набори

 

У Великий Четвер, 13 квітня, Залізнична РО м. Львова ТЧХУ привітала майже 100 осіб, – знедолених життєвими обставинами, – видавши їм продуктові набори для формування Великоднього кошика.

Підопічним з обмеженими фізичними можливостями, хто не зміг прийти сам, тому великодні набори волонтери Червоного Хреста рознесли по домівках.

Спонсорами благодійної акції були приватні підприємці з ринку «Південний» та із  ТзОВ АЙПІЄЛ-Л – п. Христина Гнатюк і п. Роман, які щороку допомагають Червоному Хресту у його благородній місії.

Вітаємо усіх з наступаючими святами Великодня! Бажаємо смачного великоднього яйця і паски!

 

Фото – Залізничної РО м. Львова ТЧХУ

Уляна Стельмах,

голова Залізничної РО м. Львова ТЧХУ

 

 

Привітання В.Мойсеєнка – голови Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України

 

Шановні друзі, колеги, спонсори, волонтери, члени Товариства!

 

Від чистого серця вітаю Вас зі святом світлого Христового Воскресіння!

Прийміть наші чистосердечні привітання з цим світлим святом!

Щиро зичимо Вам душевного спокою та миру у родині,

внутрішньої гармонії та веселих усмішок,

здоров’я та радості Вам, а також Дітям і Батькам Вашим!

Нехай в оселі Вашій зпанує згода та ласка,

просвітляться думки та робляться лише добрі справи!

                                                                        

Нехай це свято подарує Вам

 упевненість у завтрашньому дні,

укріплення віри та спокою у серці!

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

 

                           Голова Львівської ОО ТЧХУ        Валентин Мойсеєнко

 

 

Червоний Хрест Львівщини навчає рятувальників надавати першу допомогу

 

Навикам  надання першої допомоги навчалися сьогодні рятувальники  м. Львова у працівників Червоного Хреста

 

Сьогодні, 12 квітня, група у складі 22 працівників ДПРЗ-1  ГУ ДСНС України  у Львівській області 30 пожежно-рятувальна частина м. Львова розпочала навчання з першої допомоги по 12-годинній програмі.

Старший групи – Ігор Прокопик. І сам ретельно вчився, й інших заохочував. А педагогічного хисту інструкторові Червоного Хреста з першої допомоги Уляні Стельмах – не позичати.

 

 

 

Вона – бажаний лектор у навчальних закладах, медичних установах, на лотках ринку «Південний» Залізничного району м. Львова, де провела не один тренінг з першої допомоги. На даний час Уляна Стельмах обіймає також посаду голови Залізничної районної організації ТЧХУ, що в обласному центрі Галичини.

У програмі, яку вивчають рятувальники, застосовані основні положення міжнародної програми BLS (Основи підтримки життя): практичні навички з надання першої допомоги при порушеннях або зупинці дихання, серцево-судинних порушеннях, травмах, отруєннях.

Метою навчання є освоєння працівниками найбільш оптимальних і ефективних практичних прийомів з надання першої допомоги при порушеннях або зупинці дихання, серцево-судинних порушеннях, зупинці серця, значній кровотечі, пошкодженнях голови та хребта, термічних ураженнях, гострих отруєннях.

 

 

Завдання викладача – отримати рятувальниками загальнотеоретичних медичних знань та практичних навичок щодо надання першої допомоги в екстремальних ситуаціях, зокрема при пожежах, дорожньо-транспортних пригодах.

Навчання за програмою спрямоване на вивчення загальних принципів надання першої допомоги та правила поведінки і дотримання заходів безпеки під час роботи в зоні надзвичайної ситуації.

 

 

Особлива увага приділялась відпрацюванню найбільш оптимальних і ефективних практичних прийомів з проведення серцево-легеневої реанімації, зупинки кровотечі, накладання пов’язок, транспортної іммобілізації важко уражених та опануванню іншими практичними навичками, що передбачені програмою.

Завтра заняття продовжаться. Але їх проведе вже тренер Червоного Хреста з першої допомоги Ірина Валько. Це викликано тим, що Уляна Стельмах буде задіяна в адміністрації Залізничної РДА, яка разом з Червоним Хрестом, роздаватиме багатодітним родинам їхнього району продуктові подарунки до Великодня.

 

Фото: ГУ ДСНС у Львівській області

Прес-служба Львівської ОО ТЧХ України

 

Новий довідник з першої допомоги підготував для волонтерів, – членів загонів швидкого реагування, – Червоний Хрест України

 

Новий довідник з першої допомоги давно чекають волонтери загонів швидкого реагування Товариства Червоний Хрест України

Про приємну новину, що увесь тираж днями уже забради з друкарні, повідомила координатор з першої допомоги у НК ТЧХУ Надія Ямненко на своїй сторінці у соцмережі Facebook . Над ним працювали кращі фахівці Товариства Червоного Хреста України і волонтери з 2016 р. Увесь позитивний досвід – викладений на сторінках цього нового видання.

 

 

Відповідні служби ТЧХУ розішлють довідник в усі обласні організації. Треба тільки своєчасно подати заявку.

 

Фото – Надії Ямненко

За джерелом:

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1312438565490906&set=a.471984129536358.1073741826.100001743267232&type=3&theater

 

 

Львівська ОО ТЧХУ навчає першій допомозі майбутніх працівників правоохоронних органів

 

Група майбутніх працівників правоохоронних органів нашої держави, а теперішніх студентів Львівського Державного Університету Внутрішніх Справ  виявила бажання опанувати знання з навчання першій допомозі.

 

 

Згуртував навколо себе бажаючих, провідний фахівець факультету №2 ЛДУВС капітан поліції Василь Тюн. Він уже має певні знання з уміння надавати  першу  допомогу потерпілому, але хочеться удосконалити їх, повторити ,  послухати щось нове, що є в програмі першої допомоги.Тим більше, що такий професіональний тренер Червоного Хреста, як п. Ірина Валько це робить на відмінно.

 

 

Студенти пройшли тренінг і задоволені одержаними знаннями,  як з першої допомоги ,так і з інформації про благодійну діяльність Товариства Червоного Хреста , про роботу  Служби  розшуку Товариства Червоного Хреста України.

 

 

Цими знаннями зацікавились й інші студенти університету і уже готові до навчань в Червоному Хресті. Успішно здали підсумковий іспит і одержали сертифікати з чим ми їх і вітаємо, і чекаємо їх колег також на навчання.

 

Фото – автора

Ніна Добренька,

 директор МСЦ Львівської ОО ТЧХУ

 

 

11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів

 

Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів відзначається 11 квітня за ініціативою ООН

11 квітня 1945 в’язні Бухенвальду підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців, і вийшли на волю. Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. Біографії цих людей – це справжні уроки мужності для молодого покоління.

 

 

Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

За роки другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів осіб, з них 5 мільйонів – громадяни Радянського Союзу.

 

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелом:

http://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=72

 

 

Поет Микола Петренко, в’язень Бухенвальду, про свою долю і своїх сучасників

 

 

З нагоди Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів публікуємо уривок інтерв’ю поета Миколи Петренка, яке він дав у свій час львівській газеті «Високий Замок»

 

Видатний письменник Микола Петренко відсвяткував свій 90-річний ювілей два роки тому. Переживши голод, концентраційні табори та усі «принади» совєцького режиму, Микола Євгенович нині повний сил і оптимізму, має чимало творчих задумів, хоча каже, що кожен новий день сприймає як подарунок Бога. Його поетичні твори давно стали піснями, а легендарну «Намалюй мені ніч» на музику Мирослава Скорика беруть до свого репертуару провідні українські співаки.

 

Перед початком нашої розмови Микола Петренко висловив жаль з приводу того, що у газетах нині немає літературних сторінок, де публікувалися би вірші, оповідан­ня, фельєтони сучасних письменників, як це було колись. Бідкався, що не надто повно висвітлюється сучасний літературний процес… І, відповідаючи на запитання «про що думалося напередодні ювілею?», почав із питань творчості.

— Пройдений шлях «прокручувався» у голові не один раз, — каже Микола Євгенович. – Згадувалося, коли були опубліковані перші вірші, коли вийшла перша книжка, які були відгуки, як реагували мої друзі, земляки, громадськість… Настає час, коли треба робити підсумки пройденого.

— Згадувалися в основному які моменти – приємні чи прикрі?

— Трохи того, трохи того, адже було всяке. На моє покоління випало багато випробувань.

— На вашу долю випали випробування концентраційними таборами…

— Саме навчався на першому курсі культосвітнього технікуму, коли, після оголошення війни у 1941 році, ми на комсомольських зборах приймаємо рішення добровільно іти на фронт. Було сформовано студентський взвод. Дали нам три гвинтівки, командира – молодшого лейтенанта  і наказали охороняти міст через Черкаси. А тут підійшов фронт, від нас нічого не залишилося, а нам простелилася дорога у табори. Можу похвалитися, що днями я відзначив свої 73-ті роковини, відколи  став львів’янином. Нас кілька вагонів в’язнів привезли з Полтавщини у концтабір Янівський. Своє 17-річчя я зустрів в’язнем цього табору. Через два тижні нас переправили у Бухенвальд. Там, після медкомісій, відправили у концтабір – філіал Бухенвальду. Ми працювали на заводі до закінчення війни. Харчування було таке: сніданків не було, на обід хліб, маргарин і суп, і вечеря через день – тільки суп. Проте і серед німців є люди. Я працював підмайстром у колишнього комуніста, який зрікся своїх поглядів, Альберта Лессінга. Він майже щодня приносив мені шмат хліба, кілька картоплин. А ще у нашому цеху була жінка, яку ми називали «жінка у чорному», у неї біля Черкас загинув єдиний син. І з того часу вона почала нами опікуватися. Коли я почав писати, то два вірші присвятив цим людям. Я тоді уже був студентом Львівського університету. Ці вірші були перекладені на німецьку мову, і німецькі журналісти знайшли Лессінга і ту жінку. Від німецького телебачення я отримав запрошення приїхати туди. З того часу і до розвалу СРСР я підтримував зв’язки з родинами людей, які не дали мені померти під час війни. Я усе своє життя ратував за нормальні людські стосунки.

— Миколо Євгеновичу, після повернення з Німеччини ви потрапили у радянський концтабір…

— У фільтраційний Янівський табір. Нас звинувачували у тому, що ми працювали на заводі, де виготовляли зброю, яка вбивала наших солдатів… А після фільтраційного табору я потрапив на шахти Єнакієвого, а потім – на камчатський лісоповал. Майже десять років я, молода людина, був відірваний від свого середовища. Я був позбавлений усього, чим жили мої ровесники, — дружба, кохання, створення родини, здобуття професії…

— Але ви повернулися і змушені були усе це надолужувати.

— Повернувся я до Бродів, де жили мої сестри. Я вступив на журналістику Львівського університету, почав працювати у районній газеті, потім – в обласній, на Львівському телебаченні. Потім були перші збірки.

— Коли ви були у німецькому, а потім у радянському концтаборі, все одно жила надія, що рано чи пізно повернетеся до мирного життя. Малювали у своїй уяві образ дівчини, яка стане вашою дружиною?

— Мої ровесниці уже були заміжні, коли я повернувся. Тому я одружився з дівчиною, молодшою за мене. Так ми і прожили понад півстоліття, і живемо зараз.

— Про що вам зараз пишеться?

— Я видав три нові книжки. Є теми, до яких я звертаюся постійно, – насамперед через їхню значимість для душевної рівноваги. Це, насамперед, – прощання із рідним краєм, родиною, друзями, Сулою. Тут і дорога, і кінь, човен, підбите крило, туга за нездійсненим. Тема материнської долі, над якою тяжіє примара Голодомору, це тема божевілля через неспромогу порятувати дітей. Тема Майдану – вона мене возрадувала останні десяток років, адже завдяки їй твердо повірилося у незнищенність народу, Украї­ни. Мені зараз добре пишеться. …І Революція на граніті, і Помаранчева революція, і Революція гідності були таким  великим свіжим подихом, що я утвердився у тому, що все буде добре. Які люди були на Майдані! Чисті, світлі, усміхнені, які бажають добра одне одному. Вони очистилися від бруду минулого. Ми повертаємося до християнських цінностей. Усе, що було до сьогодні, формувалося на здобутках моралі. Для мене поетичне слово, пісня, приказка, замовляння закодували нашу конституцію. Живучи століття без держави, українці жили державним життям.

— Ви вірите у кращі часи для України?

— Є закон сполучених посудин. Коли поряд живуть гідно, ми теж маємо жити гідно,  бо пов’язані тисячами капілярів із країнами Європи і Америкою. Там живуть чимало наших співвітчизників. Ми – не ті, якими витворило нас життя, а ті, якими хочемо стати. Ми хочемо стати кращими, і щоб діти  наші жили краще.

 

 

Довідково:

 

Микола Петренко – великий друг Червоного Хреста. Постійно проводить зустрічі з молоддю, зокрема з Личаківською РО ТЧХУ і колективом ЦБС філія №24 провели на початку року вечір поезії.

 

 

Буває поет і на зустрічах у МСЦ Львівської ОО ТЧХУ, які організовують тут з нагоди Різдвяних і Великодніх свят, Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів. Цього року цю зустріч перенесли на травень, як потеплішає.

(Репортажі про деякі з них див. –  http://lviv-redcross.at.ua/blog/2017-01-05-9355 ; http://lviv-redcross.at.ua/blog/2016-04-11-7530 ).

 Поет Микола Петренко народився у 1925 році в м. Лохвиці Полтавської області в сім’ї робітника. Під час Другої світової війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. За спробу втечі відбував покарання в концтаборах. Після закінчення війни пройшов фільтраційні та трудові табори в СРСР.

У 1951 р. закінчив факультет журналістики Львівського державного університету. Працював в обласній молодіжній газеті, редактором Львівського телебачення, кореспондентом «Літературної України», звідки був звільнений за «пропетлюрівські» вірші.

У 1957 р. вийшла перша поетична збірка. Автор 100 книг: поезії, проза, гумор, публіцистика, вірші для дітей, казки, пісенні тексти, п’єси та лібрето музичних вистав, які ставилися на сценах львівських театрів: «Чарівне кресало», «Довбушів топірець», «Дві Іванки», «Шість імен» та інші. Лауреат багатьох літературних премій, зокрема премій ім. Павла Тичини, Юрія Яновського, Маркіяна Шашкевича, Богдана-Нестора Лепкого, Григорія Сковороди, Івана Котляревського.

 

Фото – Ірини Апостолюк і з відкритих джерел в Інтернеті

 

За джерелом:

http://wz.lviv.ua/interview/150009-mykola-petrenko-za-zakonom-spoluchenykh-posudyn-my-maiemo-zhyty-hidno